Журнал БАЙК

Тест: родстер BMW R1200R

Текст: Тарас Мицканюк
Фото: Руслан Разгуляєв
20 августа 2011 г.

Концепція опозитного двигуна з карданним приводом була покладена в основу першого мотоцикла BMW — моделі R32. Ідеї 1923 року досі актуальні

Цей опозитний класик BMW — один із тих мотоциклів, які хочеться мати в своєму віртуальному гаражі. Найбільше він мені запам’ятався з «Мотобайк-2008». То була найбільша мотовиставка в українській історії, стенд BMW займав місце центральної експозиції, а чорний глянцевий R1200R був окрасою модельного ряду «баварців».

Секрет привабливості цього мотоцикла — в елегантності і простоті форм. Ми захоплюємося надшвидкими спортбайками, комфортними гранд-туристами і пафосними круїзерами. Проте коли з’являється відчуття перенасичення усім цим розмаїттям форм мотожиття, класичний стриманий родстер стає тим самим ковтком свіжого повітря, який повертає нас до основ двоколісного буття.

До речі, поняття «родстер» застосовують не тільки до мотоциклів та автомобілів. Раніше так називали конструктивно простий і практичний велосипед. Типовий приклад родстера — легендарна модель «Україна» Харківського велозаводу.

Опозитний двигун BMW якнайкраще пасує концепції родстера. 100-сильний мотор в прямому сенсі є основою мотоцикла. Безпосередньо до масивного силового агрегату приєднано як передню частину рами із рульовою колонкою і підвіскою, так і задній підрамник із карданом та консольним маятником. Ось вона, ідеальна формула: двигун, два колеса і сидіння. Плюс, звичайно, традиційна кругла фара. Будь-які інші форми головної оптики — від лукавого. Так само як будь-які вітровики, які лише псують класичний образ мотоцикла.

Майже ідеал

На жаль, тестовий R1200R був досить далеким від мого ідеалу. Окрім вітрового скла, на ньому встановлено багажну платформу з великими пасажирськими ручками, які водночас слугують кріпленням для бічних кофрів, а замість чорного глянцю байк виблискував червоними боками. Взагалі модифікація Classic в двоколірній схемі на шпицьованих дисках виглядає набагато крутіше.

Проте як дарованому, так і тестовому коню в техпаспорт не заглядають. Спочатку я спробував сховати під сидіння R1200R чохол від шолома. Незважаючи на те, що це був звичайний мішок із тканини, його не вдалося втиснути поруч із ремкомплектом. Дивно, що в такому великому мотоциклі не знайшлося місця під сидінням для щоденних дрібниць.

R1200R виглядає досить масивним як збоку, так і з місця райдера. Сторонньому спостерігачу впадає у вічі насамперед величезний опозитний двигун, а власнику цього БМВ — об’ємний бак та широке кермо. Глибоке сидіння лише підкреслює значні габарити мотоцикла. Зі своїми 175 см мені хотілося підрости ще сантиметрів на п’ять-десять.

Запуск двоциліндрового опозитного двигуна такого об’єму — це завжди свято. Важкі перші поштовхи циліндрів піднімають мені настрій. Я з радістю втикнув першу передачу та відкрутив ручку газу.

Аналогічний двигун із двома верхніми розподільними валами в кожній головці встановлений на R1200GS, який ми неодноразово тестували, тому мотоцикл видається мені старим знайомим. Навіть звук коротко обрізаного глушника схожий: рвучкий, досить різкий та агресивний, але без надмірного шуму. БМВ використовує спеціальний клапан у випускному тракті для контролю звучання глушника.

На всі випадки життя

Вулиця Олени Теліги в Києві — як хороший трек: широка, зі швидкісними поворотами і значними перепадами висоти. R1200R із легкістю пролетів змійку поворотів біля Кирилівської церкви і без пониження передачі вискочив на перший пагорб у напрямку Бабиного Яру. Тут мене чекало розчарування: перед далеким світлофором вишикувалася кілометрова армада машин. Не роздумуючи, я спрямував R1200R у міжряддя, аби швидше дістатися світлофора і вирватися на вільну дорогу.

Через широке кермо мені довелося зупинитися кілька разів, обережно прослизаючи поміж дзеркал автомобілів. Деяким водіям мало власної смуги, і вони вилазять ще й на сусідню. Через це простим хлопцям на БМВ треба перестрибувати з одного міжряддя в інше. З R1200R це виходить на диво легко завдяки великому вивороту керма та помірній висоті сидіння. Головне, не зачепити якесь авто хвостом.

Ввечері я знову добряче поштовхався в пробці дорогою додому, зробивши ще одне відкриття. Виявляється, клаксон цього БМВ можна сміливо встановлювати на маленький КаМАЗ. Ніколи не міг зрозуміти виробників, які встановлюють недорозвинені клаксони, що пищать, як миші. Адже для двоколісних це вкрай важливий засіб активної безпеки, яким часто доводиться відлякувати водіїв і пішоходів.

Коли вулиці столиці спорожніли, ми з дружиною виїхали на променад. Якщо мені червоний колір R1200R здався не дуже доречним, для неї все було навпаки: «Такий гарний!» Порівняно з райдером, пасажир БМВ сидить дуже високо. Дивно, що в рекламних буклетах німці не використовують термін «панорамне сидіння». Широченні пасажирські поручні не входять до стандартної комплектації і додатково виконують роль кріплень для бічних кофрів.

Окрім поручнів та багажної платформи, тестовий байк обладнаний пакетом Touring вартістю 1224 євро. До цього набору бонусів входять електронна система керування підвіскою, вітрове скло, підігрів ручок керма, вдосконалений бортовий комп’ютер та світлодіодні індикатори поворотів.

Мотоцикл справді непогано підходить для подорожей. Потужний та еластичний двигун не докучає вібраціями завдяки балансирному валу, вдало підібрані передаточні числа КПП та високотехнологічний інжектор ефективно використовують пальне. Крім того, передня підвіска Телелевер майже не клює при гальмуванні. На мотоциклі зі звичайною телескопічною вилкою райдер та пасажир постійно випробовують на міцність обидва шоломи. Вітровик, який так псує зовнішній вигляд R1200R, дозволяє з відносним комфортом пиляти в далечінь зі швидкістю 120— 130 км/год. Я би тільки замовив вище сидіння, оскільки підніжки нерегульовані, а простору для ніг бракує.

Два світи

Щойно ми з пасажиркою виїхали з глибини дворових доріжок на звичайну вулицю, я згадав, що можна налаштувати підвіску відповідно до збільшеного завантаження мотоцикла. Сам я трохи експериментував із крайніми режимами, переключався з найм’якшого «Комфорт» у найжорсткіший «Спорт» і навпаки. Різниця в поведінці мотоцикла незначна, але все ж є.

Найважливіший параметр налаштування підвіски — переднатяг пружини відповідно до ваги, яку доводиться перевозити мотоциклу. В більшості дорожних двоколісних для цього потрібно спеціальним ключем підкрутити хитру гайку на амортизаторі, чого, як правило, ніхто не робить. У випадку з БМВ із системою ESA, необхідно зупинитися і потримати кнопку, аж доки на дисплеї не з’явиться відповідна іконка: один чи два шоломи, або ще й валіза.

Я зупинився на світлофорі, вибрав режим «З пасажиром» і на ходу переключився на «Комфорт». Дива не сталося: всі нерівності все одно добре відчуваються, адже R1200R — родстер, а не Голдвінг. Натомість за будь-яких налаштувань R1200R радує стабільним шассі: передня підвіска чесно втримує колесо на заданій траєкторії, та й задній консольний маятник з карданом не «плаває».

В цілому складається враження, що в цього мотоцикла все надто вже добре. Це логічно: БМВ майже століття працює над вдосконаленням конструкції опозитного двигуна з карданним приводом. В цьому сенсі R1200R — кровний близнюк нашого «Дніпра». От тільки український мотоцикл — це привид минулого, а німецький — прибулець із майбутнього. Як кажуть, «два світи — два дитинства».

Проте у R1200R є одна річ, яка мене дратує: втручання антипробуксовочної системи ASC, коли пролітаєш вибоїни чи напливи асфальту. ASC обрубає запалення і/або постачання бензину, якщо фіксує нерівномірне обертання переднього/заднього коліс. В мене це траплялося досить часто, коли я здійснював енергійні обгони чи відкручував рукоятку газу в міжрядді біля тротуару. Систему можна вимкнути на ходу, але наступного разу, коли заведеш мотоцикл, вона знову буде увімкнена.

Як на мене, ASC — дуже індивідуальна річ. Якщо твою манеру їзди на мотоциклі можна характеризувати як спокійну, вона зможе відпрацювати додатково заплачені євро під час їзди під дощем. Більш енергійним райдерам я порадив би її не встановлювати. Якби не одне «але». Встановивши ABS без ASC на цей мотоцикл, ти не тільки не зекономиш, а ще й переплатиш 488 євро. Така-от дивна цінова політика БМВ — платиш менше, отримуєш більше і — навпаки.

R1200R — мотоцикл не на кілька днів, а на довгі роки. Він не запалює в очах райдера бенгальскі вогники, але й не згорає так швидко, як вони. Це байк для зрілих духом мотоциклістів, які вже пережили юнацький максималізм, кризу середнього віку та інші душевні негаразди. І в такому випадку він щороку даруватиме власнику все більше задоволення як від керування, так і від самого факту володіння цим родстером

Технические характеристики